Таким чином, статична типізація забезпечує більш сувору перевірку типів на етапі компіляції, що зменшує ймовірність помилок у коді, але вимагає більше оголошень типів. Динамічна ж типізація, навпаки, забезпечує більшу гнучкість, але може призвести до помилок типів під час виконання і складніше відстежується компілятором. Наприклад, якщо нам не потрібно підключатися до бази даних у певному вебзастосунку, […]